Кажуть, здоров'я – це те, чого не купиш ні за які гроші. Однак, з огляду на те, як дорого сьогодні обходиться лікування, розумієш, що ця приказка не відповідає нинішнім реаліям.
Наша сім'я тісно пов'язана з Дніпровським меткомбінатом, на якому я працювала протягом 20 років, тут працював і мій чоловік, потім син, Владислав Васильєв, який працював сортувальником-здавальником металу в прокатному цеху на сортопрокатному стані. Працював аж до того страшного грудневого дня 2017 року, коли йому раптово стало погано прямо в цеху. Важко словами передати всю мою тривогу і хвилювання за сина, якого на «швидкій» відправили спочатку в 9-ту лікарню, а потім в обласну лікарню імені Мечникова. Діагноз лікарів був невтішним – інсульт, параліч половини тіла. І це – в 41 рік!
Однак вчасно надана допомога і золоті руки хірургів, а потім тривале дороге лікування допомогли синові поступово відновитися, на що пішло чотири місяці. І все це – завдяки допомозі і участі керівництва комбінату, особисто генерального директора Олександра Леонідовича Подкоритова, адміністрації прокатного цеху, цехового профспілкового комітету сортопрокатного стану, голови ППО «Металургів» Олега Анатолійовича Нагорного, підтримки всього трудового колективу, які не залишили нашу сім'ю в цей складний для нас період. Ще раз переконуєшся в справедливості прислів'я – справжні друзі пізнаються в біді.
Зараз син проходить курс реабілітації. Немає міри моєї вдячності всім небайдужим, чуйним людям, які відгукнулися на наше нещастя. Низький вам всім уклін, добрі люди!
Н.Васильева, колишня працівниця ПАТ «ДМК»