86 років тому в Дніпродзержинську для працівників Дніпровського металургійного заводу був побудований Палац культури металургів. Будівля ПК була здана в експлуатацію в 1932 році, і в ньому, крім іншого, стали організовуватися новорічні програми для дітей і... для дорослих. Про те, як це було, розповіли «старожили» культурно-спортивного центру «Дніпровець» – нового втілення ПК металургів.

Автором проекту Палацу культури був архітектор В.І.Заболотний. Це був початок тридцятих років, попереду був смутний час піку сталінських репресій і Другої світової війни, на тлі яких стерлася історія довоєнного життя ПК – про неї ми знаємо дуже мало. Під час фашистської окупації німці використовували Палац для своїх культурно-розважальних та агітаційних потреб. У ньому показували кінофільми, організували казино, проводили спеціальні програми для дніпродзержинців – агітували їх їхати на роботи в Німеччину. Якщо ж не брати до уваги агітаційних заходів, то двері Палацу були відкриті для німців-військових і дніпродзержинців німецької національності.

У 1943-му місто звільнили. Із закінченням війни в Дніпродзержинську поступово відновилася звична робота міських установ, включаючи Палац культури. Діти знову приходили в ПК на новорічні свята, отримували задоволення від святкової програми і подарунки від Діда Мороза. Йшли роки, життя в Дніпродзержинську налагоджувалося. Виходив на нові виробничі показники Дніпровський металургійний завод, вкладалися кошти в ПК металургів. Судячи зі спогадів городян і старих працівників культурно-спортивного центру «Дніпровець», пік розквіту Палацу культури припав на шістдесяті-вісімдесяті роки. Про ті, вже далекі, часи розповідають нинішні робітники КСЦ.

Лариса Левицька, керівник зразкового дитячого хореографічного ансамблю «Зіронька»:

– Я прийшла до Палацу, в балетну студію, дитиною – в 1964 році, коли була в першому класі. Через три роки в ПК був організований ансамбль народного танцю «Зіронька», і в 1975-му, після закінчення хореографічного училища, я стала його керівником. В ту пору, аж до 90-х років, у Палаці працював колектив народного театру – самодіяльні артисти, які ставили і грали новорічні вистави. Була шикарна сцена, що обералася, з безліччю функцій, включаючи зміну декорацій. Після вистави діти переходили в паркетний зал, де під ялинкою тривала програма з Дідом Морозом. У день проводилися три сеанси вистав – два класичних (зі спектаклем) і один для самих маленьких дітей – показ мультфільмів і масовка під ялинкою. Також організовували новорічні цехові вечора для дорослих. Щовечора, коли закінчувалися дитячі спектаклі, в ПК приходили працівники одного з цехів заводу або кількох цехів, якщо вони були невеликими. До їх приходу в паркетній залі під ялинкою вже були накриті святкові столи – смачна їжа і шампанське. Звучала жива музика – на міні-естраді грав наш вокально-інструментальний ансамбль. Виступали, співали і танцювали вже не дитячі колективи, а дорослі. Начальник присутнього цеху вітав співробітників зі святами, говорив про виробничі показники, вітав бригаду, яка в рамках року за обсягами виробництва перевершила інших. Гості аплодували, піднімали тости, брали участь в ігрових програмах, танцювали. Було весело, і все це, безумовно, зближувало людей в колективах.

Валентин Васильчук, відеооператор:

– Буквально малюком в 1956 році я почав танцювати в ПК металургів в ансамблі «Дніпро», брав участь у новорічних виставах. Годували нас у Палаці два рази в день, і тут ми буквально жили – грали в двох ранкових спектаклях, потім о третій годині дня дітям демонстрували мультфільм. По всьому Палацу стояв стійкий, що зводить з розуму, запах мандаринів і шоколаду. У фойє в вітринах стояли різні казкові герої – Баба Яга, Дід Мороз та інші. Вони були підключені до двигунів і оберталися. Ти (тобто дитина) входив до зали, і тебе більше не було... Ти, буквально, зайшов і загубився серед навколишнього казки. Діти дивилися новорічну виставу, все було цікаво і красиво – сипався сніжок, бігала по залу, стрибала і вискакувала з оркестрової ями Баба Яга. Крім новорічного спектаклю в ПК виходило ще близько чотирьох постановок на рік. Також різні колективи Палацу гастролювали з виступами по всьому СРСР.

Лілія Жосан, керівник зразкового ансамблю бального танцю «Лiлея»:

– ПК був гордістю заводу. Діти в СРСР не бачили особливої розкоші, але Палац культури, однозначно, був розкішним – металургійний завод не шкодував коштів. Перед Палацом в новорічні свята не було жодного невбраного дерева, стояли дерев'яні будиночки та величезна ялинка, яка була обвішана гігантськими кулями та іграшками; тут же можна було відразу отримати подарунок. Коли діти входили в ПК, вони потрапляли в фойє з дзеркальними стінами, мармуровими підлогою і сходами. В цей час тут вже грав наш дитячий духовий оркестр. Все було дуже урочисто. Це був справжній палац і справжня казкова країна. У залі перед виставою повільно гасло світло, і ти занурювався в щось таємниче і чарівне. Відкривалася сцена, з'являвся темний страшний ліс. Подавався білий світ, поступово перетворювався в яскраво-неоновий, вибігали діти-сніжинки, зі стелі падав сніг... Для тих радянських 70-х років це було шалено круто і дорого. По залу ходив робот-Крокодил Гена, робот-Чебурашка співав пісні, все навколо рухалося, і дітям, те що відбувалося здавалося просто нереальним. І, безумовно, – про все це зараз згадуєш, як про казку.

Такі ось спогади про минуле ПК металургів...

Що ж стосується новорічних заходів, які проводяться нині в КСЦ «Дніпровець», про них пару слів сказали Наталія Присвітла, художній керівник КСЦ «Дніпровець», і Вікторія Кривко, керівник народного циркового колективу «Арена сміливих».

Наталія Присвітла:

– Зараз спектаклі ставлять і грають власними силами КСЦ – силами керівників їх колективів і їх вихованців. Працювати над постановкою новорічних вистав ми починаємо з перших чисел вересня. Згідно зі сценарієм вистави, відпрацьовуються ролі, репетирують і відточують свої номери їх виконавці. Сценарій я пишу таким чином, щоб у виставі серед головних персонажів був символ наступаючого року за китайським гороскопом. 2017 рік був роком Півня, відповідно, півень був одним з головних героїв минулорічної вистави. Її сценарій був написаний за мотивами відомої казки «Кіт, півень і лисиця». 2018 рік – це рік Собаки. Вона ж, точніше Пес, – головний герой новорічного спектаклю, ряд фрагментів якого складено за мотивами мультфільму «Жив був Пес», знятого на основі української народної казки «Сірка».

Вікторія Кривко:

– Всі діти в наших колективах кожний рік чекають новорічних свят, і кожен намагається бути краще за інших, щоб його обов'язково взяли грати в новорічній виставі. Займаються у нас діти – особливі. Вони більш розвинені, ніж їх однолітки, і багатьом з них не дуже цікаво проводити час на вулицях. Граючи в святкових постановках в КСЦ, діти перебувають тут фактично всі зимові канікули: 8 січня у нас проводиться остання ялинка, а 9-го маленькі-артисти вже йдуть в школу. По суті, тут – в КСЦ, їх справжнє життя.

Павло Янченко, кореспондент прес-центру ДМК

Джерело: dmkd.dp.ua