У літописі Дніпровського меткомбінату відображено безліч трудових династій. Але щоб цілих три покоління працювали в одному і тому ж цеху – таке навіть на ДМК трапляється досить рідко. Династія залізничників Юрковських – тому приклад. Напередодні Дня металурга на оновленій Алеї трудової слави імені Н.А.Волобуева був поміщений портрет молодшого представника цієї родини – Віктора Юрковського, упорядника поїздів управління залізничного транспорту, члена профспілки «Металургів» ДМК.
Віктор виріс в сім'ї потомствених залізничників. Упорядником поїздів на металургійному заводі працював ще його дід, Микола Пилипович Юрковський, а бабуся, Марія Йосипівна, працювала на станції Баглєй. Все своє трудове життя присвятив Дніпровському меткомбінату і батько нашого героя, колишній начальник Північного району Віктор Миколайович Юрковський.
– Батько прийшов на завод зовсім молодим, починав зчіплювачем вагонів, – каже Віктор Юрковський-молодший. – Його дуже поважали і любили в колективі, яким він керував протягом багатьох років. Свого часу він посадив біля станції Північна невеликий фруктовий сад. А коли в 2012 році після важкої хвороби його не стало, то в знак доброї пам'яті про нього колеги по роботі встановили на цьому місці меморіальну табличку. Адже якщо людина залишила на землі добрий слід, люди довго будуть про нього пам'ятати, а значить, в їх пам'яті він залишиться живим назавжди.
Тут же, в УЗТ, працювала і мама, Світлана Миколаївна, тепер вже пенсіонерка. По стопах батьків пішли і троє синів. Старший, Максим, працював машиністом тепловозу, середній, Андрій, – упорядником поїздів. Після армійської служби прийшов на комбінат і наймолодший син, Віктор, названий так на честь батька. До служби встиг закінчити колишнє ПТУ №22 (нині – КВПУ), де навчалися і старші брати.
– Працюю в УЗТ вже тринадцять років, – каже Віктор. – Починав у службі СЦБ і зв'язку, а в 2009 році перейшов в упорядники. Правда, тепер на комбінаті з нашої залізничної династії залишився тільки я один. Втім, брати зараз, коли комбінат знову запрацював стабільно, думають про повернення.
Як зізнався наш герой, в період вимушеного простою комбінату в нього теж були думки про зміну місця роботи. Від необачного кроку відмовився через маленького синочка – так трапилося, що Віктор виховує його один. До того ж в глибині душі він був упевнений, що всі ці труднощі – тимчасові, треба просто набратися терпіння і пережити складний період. Так і сталося.
Сьогодні Віктор як і раніше продовжує працювати упорядником поїздів на станції Доменна. На його думку, робота упорядника не менш важлива і відповідальна, ніж робота машиніста, адже саме упорядник, будучи своєрідним «диригентом» процесу формування залізничного складу, подає команди машиністу. З натхненням розповідає він про те, що останнім часом з'явилися перспективи професійного зростання.
– Радує, що на ДМК відмінні перспективи професійного зростання. Піклуючись про розвиток персоналу, підвищення кваліфікації робітничих кадрів, комбінат направляє упорядників поїздів на курси, закінчивши які, вони зможуть працювати помічниками машиністів.
Той факт, що портрет Віктора Юрковського протягом цілого року представлятиме залізничників комбінату на Алеї трудової слави, вже говорить про те, що ця зовсім ще молода людина (27 липня йому виповнилося 33 роки) цілком відбулася і як професіонал, і як особистість. І ще один невеликий, але важливий «штрих до портрету» – ось вже кілька років поспіль Віктор регулярно і безоплатно здає кров. Донором став, так би мовити, за велінням серця. За його словами, в УЗТ і, зокрема, серед упорядників поїздів таких добровільних донорів чимало. «Якщо здоров'я дозволяє і твоя кров може врятувати чиєсь життя – візьми і зроби це», – так він вважає.
Джерело: сайт ПАТ «ДМК», кореспондент С.Луньова