У тривожний час, коли почався і продовжується до цих пір війна на сході країни, багато металургів встали на захист територіальної цілісності і незалежності України, після чого повернулися і продовжують все так само сумлінно працювати на підприємстві. Сьогодні наша розповідь про голову профспілкового комітету УЗТ Романа Зайцева.
Прийшовши на комбінат в 2002 році відразу після закінчення тоді ще ДВПУ (нині – КВПУ), де освоював спеціальність помічника машиніста тепловоза, Роман Зайцев досить швидко влився в дружній колектив залізничників комбінату.
– Мені завжди хотілося працювати на залізниці, така хлоп'яча романтика, чи що, – каже Роман. – Ось і вирішив – буду машиністом.
Через рік хлопця призвали в армію. Відслуживши строкову службу в прикордонних військах, восени 2004 року повернувся знову в УЗТ. Працьовитість і старання, бажання працювати і ділова кмітливість молодого фахівця не залишилися непоміченими. Спочатку він підміняв оператора поста централізації, потім – чергового по станції (диспетчера), а незабаром йому вже стали довіряти виконання обов'язків начальника станції на час його відсутності. У 2013 році молодий чоловік був призначений начальником станції Південна. А в січні 2015 року Роман Зайцев був призваний в зону АТО, де провів більше року. Повернувся в квітні 2016 року.
Служити довелося в артилерії, командиром знаряддя в 81-й аеромобільній бригаді. Після «учебки» їх відправили в напрямку міста Попасна, потім перекинули в район Донецького аеропорту. Про цей період свого життя Роман згадує неохоче, в подробиці особливо не вдається. Однозначно лише одне – повернувся звідти іншою людиною. Постійне почуття небезпеки, що називається, в'їлося в душу. Довелося побачити всякого, сьорбнути лиха повною чашею.
– Ми з хлопцями пішли захищати свою землю, для того щоб війна не прийшла до нас, адже це завжди було і залишається чоловічим обов'язком – захищати свій будинок. Ризикували життям заради своїх сімей, дітей, колег по роботі, що залишилися в тилу. І, звичайно, хотілося б, щоб наші діти й онуки росли в мирній, процвітаючій, благополучній країні. Коли я йшов на війну, в мене було двоє дітей, а зараз я вже батько трьох, – каже Роман Зайцев. – Синам Марку і Матвію – десять і шість років, а маленькій Софійці – два з невеликим рочки.
А ось мама мене з війни не дочекалася... Коли повернувся додому, то відразу вступив в організацію «Патріот 2015», допомагаємо хлопцям, як можемо.
Після служби в АТО колишній воїн знову став працювати на станції Південна. А коли звільнилася посада начальника станції Доменна, Романа Зайцева перевели на більш складну дільницю, і не помилилися. Більш відповідальну людину знайти важко. Мало того, будучи керівником станції, з огляду на брак кадрів, він в свій вихідний нерідко виходить на роботу рядовим упорядником поїздів. Додайте ще громадські обов'язки – крім «Патріота 2015», в даний час Роман Зайцев очолює профспілкову організацію управління залізничного транспорту ППО «Металургів» – саму багаточисельну на підприємстві. Як він примудряється все встигати – загадка. Видно, у залізничників і характер теж сталевий.
Джерело: сайт ПАТ «ДМК», кореспондент С.Луньова