Старший апаратник киснево-компресорного цеху Олександр Мандудакі працює на Дніпровському меткомбінаті з 2005 року, є членом профспілки «Металургів». Напередодні минулорічного Дня металурга його портрет був поміщений на Алею трудової слави імені Миколи Волобуєва.
– Пане Олександре, для початку розкажіть трохи про себе. Ваше прізвище говорить про грецькі корені...
– Так, цьому стародавньому прізвищу вже дві тисячі років. Я намагався дізнатися свій родовід, але... Так вийшло, що я ріс без батьків, мене виховувала бабуся. З цієї причини вже з 16 років почав працювати і вступив до металургійного коледжу, щоб швидше отримати професію і почати заробляти самому. Мені пощастило – я потрапив в киснево-компресорний цех, де і робота цікава, інтелектуальна, і колектив відмінний. Відпрацював в цеху рік, і якось мій майстер Володимир Орлатий каже мені: «Саша, бачу, що ти розумний хлопець, йди вчитися далі». Але за навчання у вузі треба було платити, а грошей в мене не було. Однак світ не без добрих людей. Тодішній головний енергетик комбінату Віталій Стойловський поговорив з генеральним директором ДМК Олегом Дубиною, і я потрапив до нього на прийом. Олег Вікторович сказав: «Хочеш вчитися – йди». Комбінат оплатив мені перший рік навчання. І коли після першого курсу я прийшов у відділ навчання зі своєю залікової книжкою, то там переконалися, що з навчанням в мене все в порядку. Незабаром з'явилася можливість перевестися на бюджет. Так завдяки комбінату зміг здобути вищу освіту. Сьогодні працюю вже старшим апаратником, робота подобається, з колективом за 13 років зріднився.
– Крім основної роботи, ви берете активну участь у молодіжному русі...
– В цеху мене відразу ж стали залучати до громадської роботи. Спочатку висунули профгрупоргом, а пізніше обрали головою цехової ради молоді, яку я очолюю вже дев'ять років. Чималу роль зіграла моя любов до спорту, адже з дитинства грав у футбол, в команді «Прометей» нас тренував Віктор Мунтян. А оскільки в цеху дуже сильний фізорг, Михайло Селехов, то я і сам намагаюся брати участь в усіх спортивних заходах, і молодь залучати.
– Чи не заважає громадська діяльність сім'ї, адже у вас ростуть дві доньки, які вимагають уваги?
– Знаєте, коли є мета, все можна встигати, було б бажання... Що стосується часу – важливо вміти правильно його організувати, тоді все вийде... Адже в добі цілих 24 години.
– Які події року, що минув Вам запам'яталися найбільше?
– По-перше, в цьому році я вдруге став батьком. Нашій молодшій донечці Віолеті виповнилося вісім місяців, а старшій, Регіні, – сім років, вона вже школярка. Серед інших пам'ятних подій року... наш цех лідирував в цілому ряді видів спорту під час проведення загальнокомбінатовскої спартакіади-2018. Особисто я став чемпіоном в стрибках в довжину – всіх перестрибнув. Запам'яталося і недавній захід з нагоди дев'ятої річниці з дня народження організації «Сила молоді». Було весело і цікаво, враження найприємніші.
Хочу побажати всім здоров'я, колективу цеху – нових трудових успіхів, рідному комбінату – стабільної роботи і процвітання. Молоді ДМК – так тримати! Тепла, затишку і благополуччя родинам металургів і всіх городян, а нашій Україні – миру та злагоди.
За матеріалами прес-центру ДМК, кореспондент С.Луньова