Олена Волошина – контролер у виробництві чорних металів управління якості продукції (УЯП) ПАТ «Дніпровський меткомбінат», член профспілки «Металургів», одна з тих, кого в 2020 році назвали Гордістю комбінату.
На її робочому місці умови, прямо скажемо, нежіночі. Однак Олена, як справжня жінка, посміхається – неможливо втратити жіноче обличчя, коли робота в радість. А роботу свою Олена Волошина дійсно любить. І може годинами розповідати про те, як влилася в колектив металургів, і про свої трудові будні. Говорячи про свою роботу, Олена дуже розхвилювалася, як справжня жінка. А в роботі дасть фору навіть деяким чоловікам. Адже вона поважає і цінує те, що робить.
– Олено, розкажіть, як потрапили на Дніпровський металургійний комбінат?
– Після навчання я працювала в Запоріжжі на військовому заводі «Іскра». Потім переїхала до батьків у Дніпродзержинськ. Тато в той час був працівником ДМК, тому він відразу вирішив за мене: «На заводі надійно і зарплати непогані». І в 1991 році я переступила прохідну Дніпровського меткомбінату. Спочатку станочником в ЦРМО-3, а потім, у 2004 році, перевелася в відділ технічного контролю (ВТК). І відразу зрозуміла – це моє! Розумію всю відповідальність, покладену на мене, і від цього горда за свою працю. Вірю, що у кожної людини в житті є покликання, є частинка загальної роботи, яка призначена саме для неї. Так ось, робота контролером – це і є моє життєве призначення.
– В чому полягає ваша робота?
– Моє робоче місце – це весь аглодоменний переділ. У колективі ми взаємозамінні, тому я, як і всі мої колеги, можу працювати на будь-якій точці. Моє завдання – візуальний контроль якості агломерату, я не маю права допустити продукцію з браком в доменні печі. Крім цього, контролюю відповідність відбору проб розробленої методики, правильність роботи відбірника.
– Що надихає Вас на таку працю? Адже неозброєним оком видно, що і саму роботу, і місце, де Вам щодня доводиться працювати, не назвеш мрією. Не кожна жінка погодилася б на такі умови роботи.
– Я ніколи не шкодувала про свій вибір. Більш того, навіть після скорочення і вимушеної перерви в роботі я знову повернулася на свою дільницю. Думаю, що головна причина цього – просто чудовий колектив. Поруч зі мною працюють справжні професіонали та люди з великим серцем, тому навіть при важкій роботі відчуваєш себе комфортно.
– Тобто Вашому професійному становленню сприяло оточення, яке підтримувало, наставляло та підказувало...
– Так, напевно, в цьому плані я просто щасливиця. На перших кроках моєї кар'єри у ВТК моїм керівником був Леонід Плужник (нині покійний). Це була чудова людина, яка стала моїм першим реальним вчителем. Він не просто хотів нас навчити, він умів зробити так, що ми ще й полюбили свою професію. Зараз нами керує майстер Ольга Шевченко... Вона настільки згуртувала нас, що ми дружимо і поза роботою, обговорюємо сімейні питання, ділимося жіночими хитрощами, адже у нас переважно жіночий колектив. У нас практично немає «текучки», це говорить про те, що зібрався сильний колектив, який поважає свою працю.
– Що Ви відчували, коли дізналися, що станете Гордістю комбінату?
– Подив... приємний подив. Поруч зі мною працює дуже багато гідних людей. Тому було подвійно приємно, що вибір припав саме на мене. Дуже пишаюся, що заслужила право представляти свій колектив на Алеї слави. І зроблю все від мене залежне, щоб бути гідною висловленій мені довіри.
Колектив контролерів аглодоменного переділу дуже цінує Олену Волошину. Кажуть, що жінка гідна поваги як людина і як професіонал. Люблять за добрий характер, за скромність і справжню жіночність.
Ольга Шевченко, майстер контрольний УЯП:
– Я із задоволенням передавала свій досвід Олені, коли вона прийшла до нас на дільницю. Допитливий розум, відповідальність і грамотність – ці якості допомогли Олені дуже швидко вирости і стати справжнім фахівцем. Я рада, що маю честь працювати разом з нею, і щаслива, що можу назвати Олену своєю подругою. Таких людей небагато, нашому колективу пощастило. Дуже правильно, що Олена стала Гордістю комбінату, вона цього варта.