Старший машиніст тепловоза УЗТ, член профспілки «Металургів» О.Г.Тарасов має за плечима 38-річний стаж роботи. Погодьтеся, щоб стільки років присвятити своїй професії – треба її дуже любити.
Як з'ясувалося при зустрічі з Олександром Геннадійовичем, при виборі його майбутньої професії певну роль зіграв випадок.
– По сусідству з нашою сім'єю жив Валерій Володимирович Штейн, згодом – заступник начальника служби експлуатації УЗТ, – розповідає А.Тарасов. – Тоді, в середині 70-х, він працював помічником машиніста тепловоза і якось раз запросив мене прийти подивитися на його роботу. Я з радістю погодився – ще б пак, 16-річному хлопчику цікаво ж! Звичайно, мені все дуже сподобалося. Валерій Володимирович працював тоді на великому тепловозі Т-3. Мене так вразила ця величезна махина, яка тягне за собою десятки вагонів, що я вирішив – піду в машиністи! Думаю, що і сьогоднішні хлопчаки не менш допитливі, і, познайомившись на власні очі з міццю такого металургійного гіганта, як ДМК, і його залізничних служб, зроблять для себе правильний професійний вибір. І – не пошкодують, як за всі роки жодного разу не пошкодував я.
Можу одне сказати: залізничник – це покликання. Управляти могутнім локомотивом непросто, але цікаво. Навіть у відпустці я через тиждень-другий починаю нудьгувати за своїм тепловозу, – каже Олександр Тарасов.
Однак починати в 1979 році свій трудовий шлях випускнику профтехучилища довелося на... паровозі, які в ті роки ще продовжували експлуатуватися, хоча їх поступово замінювали тепловозами.
– Скажу я вам, на паровозі пройшов хорошу школу. Нелегко було і фізично – кидати вугілля в топку, високу температуру витримувати. На тепловозі працювати, звичайно, легше, хоча є свої нюанси. І тут важливо, щоб поруч опинився досвідчений наставник, хороший порадник. Наприклад, в ті роки я працював разом з нашим легендарним спортсменом Василем Карповичем, я у нього був помічником, – каже О.Г.Тарасов. – А потім за його порадою закінчив курси і сам став машиністом. Вдячний Василю Васильовичу за науку. З тих пір ось уже 33 роки не розлучаюся з цією професією. А що стосується В.Карповіча, то спортивні досягнення Василя Васильовича – пр.екрасний приклад того, як на Дніпровському меткомбінаті підтримують людей захоплених, яке величезне значення тут надається спорту. Було б бажання і завзятість – і на цьому підприємстві ти завжди знайдеш підтримку і гідну оцінку.
За роки роботи машиністом О.Тарасов, можна сказати, зріднився зі своїм «залізним конем» – тепловозом ТЕМ-2У, десяткам молодих хлопців передав свій багатий досвід і майстерність. Як зізнається Олександр Геннадійович, навіть у найскладніші життєві моменти у нього не виникало думки про те, щоб піти з професії або з комбінату.
Світлана Луньова, кореспондент прес-центру ДМК
Джерело: dmkd.dp.ua