80 років минуло з моменту згортання в СРСР Великого терору – періоду тотальних репресій протягом 1937-1938 років. На згадку про ці події і їх жертви в музеї ПАТ «ДМК» відкрилася експозиція, яка висвітлює епоху репресій в нашому місті і на нашому підприємстві, в ту пору – Дніпровському державному заводі.
Експозиція складається з двох нових стендів, інформація на першому починається зі статистики:
«У Кам'янському-Дніпродзержинську з 1919 р. по 1951 р. репресіям піддалися близько 2100 осіб. 948 з них були працівниками заводу. Більшу частину металургів – 782 чоловіка – репресували за період 1937-1938 років. 705 з них розстріляли».
Зі стенду дивляться на відвідувача музею репресовані металурги нашого заводу. Більшість з них – молоді або відносно молоді люди. Вони – в найбільш працездатному віці, попереду у них ще як мінімум половина життя. Хтось простий робітник, хтось провідний інженер, один переступив 40-річний рубіж, інший тільки відсвяткував свої 20. У кожного своя сім'я, надії і плани, однак все це в один момент перекреслила рука безликого чекіста, який підписав ордер на їх арешт. А після ордера – люди в формі, воронок, переповнена камера в міськвідділі НКВС, допити, побої і, в кінцевому підсумку, суд в Дніпропетровську. Після нього – або табори, або розстріл.
Репресованим керівникам нашого підприємства присвячений другий стенд експозиції. На ньому: Йосип Манаєнков – директор заводу, Всеволод Жданов – головний інженер, Едмунд Крікент – головний калібрувальник і одночасно головний прокатник заводу. Ці люди були талановитими і прогресивними лідерами, незважаючи на сильне розходження між собою.
Манаєнков, народившись в простій сільській родині, здобув початкову, або, як тоді говорили, нижчу освіту, і почав свій трудовий шлях токарем на Юзівському заводі. Жданов був сином дворянина, статського радника і професора, який викладав російську літературу дітям майбутнього імператора Миколи II. На відміну від батька, Всеволод, вважаючи за краще гуманітарних наук технічні, став одним з кращих інженерів країни.
Троє братів Едмунда Крікента вивчилися на лікарів, він же вибрав металургію, пішовши по стопах батька, який 40 років пропрацював на заводі обер-майстром ремонтного відділення.
Історія тандему Манаєнков-Жданов-Крікент сповнена дивовижних подій. Жданова репресували і засудили до розстрілу ще в 1928-му, потім замінили вирок на 10 років таборів, давши завдання спроектувати в тюрмі перший в СРСР блюмінг. Разом з іншими інженерами Жданов впорався із завданням – блюмінг успішно впровадили на металургійному заводі в Макіївці. Коли з нашого заводу в 1931 р. пішов головний інженер Іван Бардін, Жданова, який відсидів лише три роки з десяти, звільнили як висококласного фахівця і направили замість Бардіна на завод в Кам'янському. Тут Манаєнков і Жданов ввели в експлуатацію дві лінії аглофабрики, побудували нову кисневу станцію, повернули на завод агрегати, вивезені під час консервації підприємства, збільшили соцгарантії для робітників і привели завод до повного розквіту. В цей же час був побудований ДК Металургів і пущений, за участю заводу, перший в місті трамвай. При Едмунді Крікенте, як керівника прокатного переділу, в експлуатацію ввели обжимний і універсальний стани.
Незважаючи на все це, в кінці 1937-го Манаєнков, Жданов і Крікент були репресовані. Всіх їх засудили до вищої міри покарання і розстріляли в один день – 31 березня 1938 р. В той же день був розстріляний ще один з керівників нашого підприємства – головний бухгалтер Георгій Рак, але ні його фото, ні докладної інформації про нього не збереглося.
На двох стендах нової експозиції – понад 20 фотознімків; нащадки деяких з зображених на них людей і сьогодні працюють на комбінаті.
Експозиція, присвячена репресованим металургам, відкрилася в музеї ДМК в кінці вересня і вже була презентована учасникам програми «Молоді лідери», студентам КВПУ і металургійного коледжу, а також працівникам, що поступили на комбінат. Минуле нашого міста і підприємства заслуговує на те, щоб про нього пам'ятали, включаючи його трагічні сторінки. У світлі цього двері музею ДМК завжди відкриті для відвідувачів, які поважають культуру і історію Кам'янського та Дніпровського меткомбінату.
Павло Янченко, завідувач музеєм комбінату