СИТУАЦІЯ. На підприємстві стався нещасний випадок – працівник упав із висоти, отримав травми, втратив свідомість. Одні працівники, що перебували поруч, підбігли до потерпілого, намагалися підняти його, почали «шукати» пульс, оглядали рани. Інші – викликали швидку й вирішили не чіпати потерпілого, щоб не нашкодити своїми діями.
ЗАПИТАННЯ. Хто має рацію? Як діяти за таких обставин?
Складно дати однозначну відповідь на це запитання в ситуації, якщо ніхто із присутніх не має медичної освіти. З одного боку, всі розуміють, що медичні заходи, яких вжили у перші хвилини після того, як настав нещасний випадок, бувають вирішальними. До того ж життя потерпілого часто залежить саме від дій тих людей, які першими опинилися на місці події. З другого боку, кожен із присутніх боїться нашкодити потерпілому та ще й понести за це кримінальну відповідальність.
З'ясуємо, як питання щодо медичної допомоги потерпілому, яку надає особа без медичної освіти, регулює законодавство.
Домедична та екстрена медична допомога: яка різниця
Стаття 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» №5081-VI від 05.07.2012 (далі – Закон про екстрену медичну допомогу) визначає терміни:
домедична допомога – невідкладні дії й організаційні заходи, яких вживають, щоб врятувати та зберегти життя людини у невідкладному стані* і мінімізувати наслідки впливу такого стану на її здоров'я. Домедичну допомогу на місці події надають особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними навичками з рятування і збереження життя людини у невідкладному стані та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії і заходи;
екстрена медична допомога – медична допомога, за якої працівники системи екстреної медичної допомоги вживають невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, щоб врятувати і зберегти життя людини у невідкладному стані й мінімізувати наслідки впливу такого стану на її здоров'я.
* Невідкладний стан людини – раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або довколишніх і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону про екстрену медичну допомогу).
Отже, коли медичну допомогу людині у невідкладному стані надає особа без медичної освіти, йдеться про домедичну допомогу. Якщо ж таку допомогу надає медичний працівник – це екстрена медична допомога.
Екстрену медичну допомогу викликають у таких випадках:
- непритомний стан потерпілого;
- судоми;
- зупинка дихання;
- зовнішня кровотеча;
- усі види травм – поранення, переломи, опіки, важкі забої, травми голови тощо;
- гостре отруєння;
- нещасні випадки, зокрема внаслідок впливу диму, вогню та полум'я, електричного струму, блискавки, а також пов'язані із транспортними засобами;
- тепловий удар, переохолодження;
- асфіксія усіх видів – утоплення, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи,удушення;
- наслідки злочинного нападу;
- надзвичайні ситуації техногенногота природного характеру тощо.
Повний перелік таких випадків можна знайти у Правилах виклику бригад швидкої медичної допомоги, затверджених наказом МОЗ №370 від 01.06.2009.
Екстрену медичну допомогу надають спеціалізовані заклади охорони здоров'я – станцїї екстреної (швидкої) допомоги.
Екстрену медичну допомогу викликають за єдиним телефонним номером виклику екстреної медичної допомоги «103» або за єдиним телефонним номером виклику екстреної допомоги «112» ч. 1 ст. 4 Закону про екстрену медичну допомогу.
Що каже Порядок №1232
Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ №1232 від 30.11.2011, визначає:
- працівник, який виявив потерпілого, чи інша особа – свідок нещасного випадку – повинні вжити заходів, щоб надати необхідну допомогу потерпілому (абз. 1 п. 8);
Ця норма не деталізує, про які види допомоги йдеться. Однак із огляду на ситуацію зрозумілим є те, що потерпілому може знадобитися й медична допомога.
- у разі нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов'язаний терміново організувати першу невідкладну допомогу потерпілому, за потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу (абз. 3 п. 8);
У цьому контексті не зрозуміло, про яку медичну допомогу в екстрених ситуаціях йдеться – екстрену чи домедичну.
- роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані вжити першочергових заходів, щоб врятувати потерпілих і надати їм медичну допомогу (п. 102).
Із огляду на вказані вище норми законодавства організувати медичну допомогу при нещасних випадках зобов'язаний роботодавець та безпосередній керівник робіт.
Хто зобов'язаний надавати домедичну допомогу
Домедичну допомогу особі у невідкладному стані зобов'язані надавати (ч. 1 ст. 12 Закону про екстрену медичну допомогу):
- рятувальники аварійно-рятувальних служб;
- працівники державної пожежної охорони;
- поліцейські;
- фармацевти;
- провідники пасажирських вагонів;
- бортпровідники;
- інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти навичками домедичної допомоги. Це, наприклад, водії автотранспорту у сфері перевезень. Так, стаття 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 зобов'язує автомобільних перевізників організувати періодичне навчання водіїв методам домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод (ДТП).
Певні обов'язки щодо домедичної допомоги потерпілим мають і водії автотранспортних засобів.
У разі причетності до ДТП водій зобов'язаний вжити можливих заходів, щоб надати домедичну допомогу потерпілим, викликати екстрену (швидку) медичну допомогу. Якщо немає змоги вжити зазначених заходів, водій має звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я. Якщо ж виконати вказані дії неможливо, водій повинен відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом (пп. «г» та «ґ» п. 2.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001).
Як діяти немедичним працівникам, які зобов'язані надавати домедичну допомогу, регламентує наказ МОЗ №398 від 16.06.2014. Ним затверджено окремі Порядки надання домедичної допомоги особам при 28 різних випадках невідкладних станів.
Які обов'язки звичайних громадян
Будь-яка особа, яка виявила людину у невідкладному стані, зобов'язана (ч. З ст. З Закону про екстрену медичну допомогу):
- негайно викликати екстрену медичну допомогу або повідомити про людину у невідкладному стані та про місце події працівникам найближчого закладу охорони здоров'я чи будь-якій особі, яка зобов'язана надавати домедичну допомогу та перебуває поблизу місця події;
- за можливості надати людині у невідкладному стані необхідну допомогу. Наприклад – перевезти її до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров'я, у якому їй можуть надати необхідну медичну допомогу.
Чинне законодавство не встановлює обов'язок щодо домедичної допомоги потерпілому для осіб із немедичною освітою. Виняток – представники тих професій, які передбачає частина перша статті 12 Закону про екстрену медичну допомогу.
Однак законодавець передбачає, що кожен працівник зобов'язаний принаймні володіти знаннями про домедичну допомогу.
Працівники під час прийняття на роботу та протягом роботи повинні проходити коштом роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі аварії (ст. 18 Закону про охорону праці). Такі самі положення закріплені й у пунктах 3.1 та 6.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці №15 від 26.01.2005 (далі – Типове положення №15). До того ж тематичний план навчання з питань охорони праці посадових осіб передбачає окрему тему «Надання домедичної допомоги потерпілим у разі нещасного випадку» (дод. 4 до п. 5.1 Типового положення №15). Її виклад мають проводити фахівці з медичною освітою.
У будь-якому разі при нещасному випадку кожен зобов'язаний вчинити хоча б таке:
- негайно повідомити про екстрену ситуацію лікарю чи іншій особі, яка має навики медичної допомоги, якщо такі є поблизу від місця події;
- викликати екстрену медичну допомогу, чітко повідомити диспетчеру адресу місця перебування потерпілого, обставини завдання травм, стан потерпілого та яких вжили заходів, щоб надати йому домедичну допомогу;
- уважно виконувати інструкції диспетчера.
Яка відповідальність за ненадання домедичної допомоги
Якщо особи, передбачені частиною першою статті 12 Закону про екстрену медичну допомогу, не надали або ж неналежно надали домедичну допомогу потерпілому, вони нестимуть відповідальність залежно від обставин справи. Підстава – стаття 135 Кримінального кодексу України (КК) «Залишення в небезпеці» або ж статті КК, які регламентують відповідальність за службові злочини.
Звичайних громадян, які не надали або ж неналежно надали домедичну допомогу потерпілому, також можуть притягти до відповідальності залежно від обставин справи. Зокрема стаття 136 КК «Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані» стосується випадків, коли до людини у невідкладному стані ставляться байдуже й безвідповідально.
Як свідчить судова практика, притягнення до кримінальної відповідальності осіб-немедиків, які невдало надали домедичну допомогу, не є поширеним явищем. Ба більше, якщо особа негайно після нещасного випадку викликала швидку, сумлінно виконувала настанови диспетчера або оперативно доставила потерпілого до найближчого закладу охорони здоров'я, судові органи сприймають таку поведінку як достатню для того, аби не притягати особу до відповідальності за статтею 136 КК.
Суди часто застосовують положення КК про звільнення від кримінального покарання осіб, які не розрахували свої уміння з медицини та через необережність завдали потерпілому тілесних ушкоджень чи спричинили його смерть. Така позиція є правильною, адже підсудні керувалися доброчесними й безкорисливими мотивами – рятували життя та здоров'я потерпілого.
Домедичну допомогу буде удосконалено
На законопроектному рівні з'явилися ідеї, як удосконалити законодавство щодо домедичної допомоги. Так, влітку 2018 року МОЗ оприлюднило для громадського обговорення проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення надання першої допомоги».
Законопроект змінює термін «домедична допомога» на «перша допомога». Закон про екстрену медичну допомогу законодавець пропонує доповнити статтею 121 «Імунітет від відповідальності». Серед інших положень, уній вказано:
«Особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які з власної волі і без очікування грошової винагороди надають першу допомогу на місці події за межами закладу охорони здоров'я або в будь-якому іншому місці, в якому є необхідні медичні вироби, особі, яка перебуває у невідкладному стані, не несуть відповідальності за тілесні ушкодження, ймовірно отримані такою особою, або відповідальності за смерть особи, яка ймовірно сталася внаслідок дій або бездіяльності під час надання такої першої допомоги, за винятком, коли встановлено, що такі ушкодження або смерть були наслідком умислу або злочинної недбалості з боку особи, яка надає таку першу допомогу».
Цей документ покликаний перебороти страх українців, які не володіють навичками домедичної допомоги, допомагати потерпілим.
Джерело: довідник спеціаліста з охорони праці №12, грудень 2018 року