На це й інші запитання відповіді дав експерт – головний державний інспектор Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області Микола Федоренко.

Набрали чинності Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджені наказом Мінсоцполітики №1804 від 29.11.2018 (НПАОП 0.00-7.17-18; далі – Мінімальні вимоги). Розглянемо деякі особливості вимог цього документа щодо забезпечення працівників засобами індивідуального захисту (ЗІЗ).

Чи видавати ЗІЗ інженерно-технічним працівникам?

До того, як набрали чинності Мінімальні вимоги, на підприємствах застосовували Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Держгірпромнагляду №53 від 24.03.2008 (НПАОП 0.00-4.01-08). У ньому була вимога:

Керівникам структурних підрозділів підприємств, зокрема майстрам, старшим майстрам, бригадирам, старшим та головним механікам тощо, а також помічникам працівників, професійні назви яких передбачають видачу ЗІЗ, видають ЗІЗ, якщо вони беруть безпосередню участь у роботах, що дають право отримати ЗІЗ (п. 4.12 розд. IV).

У чинних Мінімальних вимогах такої вимоги немає. Як тоді видати ЗІЗ інженерно-технічним працівникам?

Підставами для видачі ЗІЗ інженерно-технічним працівникам можуть бути такі вимоги:

  • орієнтовний перелік робіт, які вимагають застосування відповідних засобів індивідуального захисту (дод. 3 до Мінімальних вимог);
  • працівників, яких залучають до разових робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, необхідно забезпечити ЗІЗ (п. 3 розд. II Мінімальних вимог);
  • працівникам, які працюють за сумісництвом, додатково видати ЗІЗ для виконання робіт при суміщенні (п. 10 розд. III Мінімальних вимог).

Правовою підставою, щоб видати інженерно-технічним працівникам ЗІЗ, може бути колективний договір. Саме у колективному договорі встановлюють взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих і трудових відносин, зокрема й питання умов та охорони праці (ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» №3356-ХІІ від 01.07.1993).

Окрім того, роботодавець зобов'язаний забезпечити власним коштом придбання, комплектування, видачу й утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів із охорони праці та колективного договору. Також за колективним договором він може додатково, понад встановлені норми, видавати працівнику певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосовувати (ст. 8 Закону про охорону праці).

Як визначити строк носіння ЗІЗ?

Роботодавець видає ЗІЗ і визначає строк їх носіння. При цьому потрібно враховувати такі чинники (п. 8 розд. II Мінімальних вимог):

  • рівень ризику для життя та здоров'я працівників;
  • частота перебування працівника під дією цього ризику;
  • характеристика робочого місця кожного працівника;
  • ефективність самого ЗІЗ.

Строк носіння ЗІЗ за календарними днями обчислюють із дня їх фактичної видачі. Він не має перевищувати строк придатності ЗІЗ, який визначив виробник в інструкції з експлуатації, паспорті тощо.

Якщо один ЗІЗ за певних обставин використовують кілька працівників, роботодавець установлює граничний строк використання таких ЗІЗ залежно від їх зношеності і погоджує його з профспілковою організацією підприємства або з уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці. Як було зазначено вище, це положення потрібно внести до колективного договору.

Чи можна компенсувати витрати працівнику?

Мінімальні вимоги дають однозначну відповідь на це запитання. Якщо працівник придбав спецодяг та/або інші ЗІЗ власним коштом, роботодавець зобов'язаний компенсувати йому всі витрати. Умови компенсації визначають у колективному договорі (п. 7 розд. Ill Мінімальних вимог).

У колективному договорі також потрібно вказати:

  • граничний строк використання ЗІЗ, які використовують кілька працівників;

Такий строк не може перевищувати строків використання відповідних ЗІЗ, які видають лише індивідуально.

  • порядок зберігання ЗІЗ у разі робіт працівників за межами підприємства або у відрядженні – на лісозаготівлях, геологорозвідувальних роботах тощо.

Якими нормами видачі керуватися?

ЗІЗ незалежно від виду економічної діяльності підприємства мають отримати:

  • працівники, професії та посади яких передбачені в Нормах безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затверджених наказом Держгірпромнагляду №62 від 16.04.2009 (далі – Норми безоплатної видачі ЗІЗ);
  • працівники загальних (наскрізних) професій різних галузей промисловості.

Виняток становлять випадки, коли ці професії та посади передбачені у Нормах безоплатної видачі ЗІЗ з урахуванням специфічних умов праці. Зокрема, Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці, затверджений наказом Держпраці  №18 від 16.01.2019 р., містить 55 галузевих Норм безоплатної видачі ЗІЗ.

Роботодавець визначає види і норми безоплатної видачі ЗІЗ за результатами їх оцінки. Вона має містити:

  • аналіз ризиків для життя та здоров'я працівників, яких не можна уникнути за допомогою інших засобів;
  • характеристики, які повинен мати ЗІЗ для ефективного захисту життя та здоров'я працівників від вже визначених ризиків, беручи до уваги будь-які ризики, які може створити сам ЗІЗ;
  • порівняння характеристик ЗІЗ, наявних у суб'єкта господарювання, з характеристиками, які визначили під час цієї оцінки.

Якщо ЗІЗ не зазначені в Нормах безоплатної видачі ЗІЗ, але передбачені іншими нормативно-правовими актами з охорони праці, роботодавець має їх видати працівникам залежно від характеру й умов робіт (п. 12 розд. II Мінімальних вимог).

Яка відповідальність роботодавця?

Відповідно до статті 8 Закону про охорону праці на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівники мають отримати безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ. Це – обов'язок роботодавця.

За порушення законодавства про охорону праці, зокрема й Мінімальних вимог, роботодавцю загрожує штраф – до 5% середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік.

Джерело: довідник спеціаліста з охорони праці №3 за березень 2019 року