У колективі агломераційного цеху №2, який 3 березня відсвяткував свою чергову більш піввікову річницю, трудиться чимало жінок. Одна з них – змінний майстер виробництва Марина Володимирівна Шуляк.

Вся сім'я М.Шуляк пов'язана з Дніпровським меткомбінатом. На аглофабриці працював її дід, мамин батько. В цьому ж цеху пізніше працювала і мама, Любов Павлівна. Батько, Володимир Семенович Щіборук, працював сталеваром в бесемерiвському цеху.

Незважаючи на такі «металургійні коріння», спочатку Марина Володимирівна не припускала, що пов'яже свою долю з ДМК. Незважаючи на те, що в технолого-економічному технікумі дівчина обрала спеціальність товарознавця, за порадою рідних Марина вирішила прийти на Дзержинку. На той час вона вже встигла вийти заміж і стати мамою. Прийняли Шуляк в цех підготовки шихти, який у 2012 році увійшов до складу агломераційного цеху №2. Помітивши старання, відповідальне ставлення до роботи, прагнення вчитися, осягати нове, розумну і енергійну робітницю спочатку перевели на посаду бригадира, а трохи пізніше довірили пост змінного майстра виробництва. Пішов уже 30-й рік, як Марина Володимирівна працює на ДМК і впевнено справляється зі своїми, дуже часто не жіночими обов'язками.

За 29 років роботи колектив став для Марини Шуляк другою сім'єю, тим більше, що саме тут вона зустріла свого нинішнього чоловіка – Сергій Володимирович також працює в АФ №2. Додамо, що і син Марини Володимирівни – Олександр, також працює на Дніпровському металургійному комбінаті, в ЦМП електромонтером. Так що династія триває вже в четвертому поколінні.

Що ж стосується сім’ї, то його берегиня просто обожнює квіти, тому й будинок в Романковому, і ділянка при ньому нагадують оранжерею.